Дистиллят ТГК концентрат MEGA Струнино

Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!

Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.

Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!

Тарас	Андрюха
Андрюх, ти знаєш про дистиллят?	Копайся в того, хто геру закупує. Віддасть повідомлення, зашось там айди. І побіг, склеюватиму діру на думці. Виручка, знаєш.
Брат, це занадто великий ризик, не знаю чи хочу ширятись	Шо ти, не гамуй! Випробуй, то скоро усі пепси на задньому місці твоєї елди-призи. Інша машина буде, дырка в ній. Я ж це знаю!

І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.

Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!

Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.

Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.

Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.

Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!

Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!

Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.

Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити

Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.

Я силком залазил на печку, пока мои ноги, словно желе, тряслись подо мной. Во мне закладки проснулись, и я искривился в парадном облике гопника. Марихуана, ТГК и прочие наркотики раскумаривали мой мозг, трансформируя в дьявола. Я соскальзывал с того уровня, где находится большинство людей, и старался попасть в кайф, который можешь испытать только в мире наркотиков. Я знал, что ночью все возможно. Вэлл, бро, прокрались мы с моим напарником по бедам, Лехой, к овощному киоску. Когда была глубокая ночь, а город замер в ожидании утра, мы пробрались на задний двор и вытащили ключи из нашего арсенала закладок. Улыбка раскрылась на моем лице, когда я понял, что в этих пакетиках скрывается дистиллят ТГК, который приведет меня в мир Стендаля. Снисходительно улыбаясь, я позволил себе открыть дверь овощного киоска. Однако, нас попытались остановить охранники. Я понимал, что ситуация может выйти из-под контроля, но мы были не на шутку готовы. Мы были на грани между миром наркотиков и реальностью, и ничто не могло нас остановить. Я быстро достал из своего кармана пакетик с кокаином и хлопнул его на столе, демонстрируя, кто здесь главный. Охранники были смутны и неуверенны, они не ожидали такой реакции. Мое лицо выражало спокойствие, но внутри меня бушевала адреналиновая буря. Мы спокойно прошли мимо охраны и стали выбирать еду. Потом, наши руки необратимо потянулись к второму нашему оружию - героину. Все вокруг начало исказиться, словно мир превращался в абстрактные формы и цвета. Ничто не могло мешать этому лихорадочному снаружи тихому поиску овощей. Сверкающие огни стендальского огня поглощали все, что было вокруг. Понимаешь, бро, когда ты в этих пленах, обычная еда превращается в нектар богов, а обычные овощи превращаются в находку столетия. Но мы были готовы к этому, наше тело привыкло к подобным экстази. Мы спокойно вышли из киоска, ничего не беря с собой, потому что наше желание было удовлетворено. Когда мы оказались на улице, я чувствовал, что нахожусь где-то между двумя мирами, вне реальности и внутри собственного сознания. Я не знал, что происходит вокруг, что происходит вне плена наркотиков. Мы продолжали с наслаждением привыкать к этому состоянию. Мы были заключенными нашего собственного счастья и невидимого мира наркотиков. Внутри нас горел огонь, который никогда не гас. Мы были готовы на все, чтобы продолжать эту игру с безумием. Ночь заканчивалась, и я понимал, что скоро настанет рассвет, и я вернусь в реальность. Но моменты, проведенные в мире наркотиков, не забываются. Они остаются в памяти, как самые драгоценные сокровища. История о том, как я купил дистиллят ТГК и пробрался в овощной киоск за едой ночью, закончилась. Но воспоминания, запечатленные в моей душе, останутся вечно. Это был наш мир, мир наркотиков и безумия. И мы были его героями.